Мене звати Зінаїда Іванівна Приходько. Вимушена звернутися до Вас за допомогою, а також за тим щоб показати що нема на світи справедливості

Доброго дня! Прошу Вас про допомогу!!!

Мене звати Зінаїда Іванівна Приходько. Вимушена звернутися до Вас за допомогою, а також за тим щоб показати що нема на світи справедливості. Де та обіцяна люстрація судів, як були Вони підкупні так і залишилися. Хочу Вам розповісти свою історію.
Із-за моєї дурниці зараз страждає вся моя родина, а особисто моя дочка. Колись я мало дурницю подарувати частину домоволодіння своєму братові. Тоді Він там жив із своєю родиною жінкою та сином. Потім Він розлучився та переїхав до батьківської хати, а свою частину домоволодіння залишив синові. Спочатку все було начіпто і нічого, а потім почалося...
На даний термін у нас їде можна так сказати війна. Я боюся свою родину, тому що вони неадекватні: він постріляв нам паркан, стріляв по собаці, я не можу знати може наступного разу він буде стріляти вже по нас. Особливо я боюсь за свого малолітнього онука 2010р.н.
Я не знаю, що мені робити, бо виходить за рішення суду, мою доньку позбавили усіх прав, бо їм надали у вільний доступ усю ділянку. Бо коли прийшов судовий виконавець, ми повинні не тільки зробити хвіртки, надати доступ до обслуговування, а ще прибрати з нашого двору собаку (вольєр, собачу пудку соки та ін.) хоча у рішенні цього не сказано, що ми маємо демонтувати вольєр , щоб він міг в любу годину вільно ходити по дворі. Я навіть не маю право на захист. Він за вироком суду може ходити коли хоче та робити що хоче….


Детальніша інформація знаходиться у прикріпленому листі.

Допоможіть нам встановити справедливість.
Доброго дня! Прошу Вас про допомогу!!!

Мене звати Зінаіда Іванівна Приходько. Вимушена звернутися до Вас за допомогою, а також за тим щоб показати що нема на світи справедливості. Де та обіцяна люстрація судів, як були Вони підкупні так і залишилися. Хочу Вам розповісти свою історію.

Вона починається с того, що у мене у Власності був будинок за адресою м. Дніпропетровськ, вул.. Ванцетті, 44, яку я успадкувала від Кузнєцова Миколи Сергійовича, де я мешкала зі своєю родиною. Пізніше до мене попросився впусти пожити мій брат Чуприна Анатолій Іванович, так як йому не було де жити і Я виділила йому одну кімнату. Потім Він добудував ще одну.
В 1985 році у зв’язку з узаконенням житлової прибудови літ. А1-1 (житлової кімнати) прибудованої до житлового будинку №44 по вул. Ванцетті і підсобної будівні літ. «Е» на земельній ділянці було мені видано свідоцтво на право власності від 28.01.1985р.
А 13.02.1985 року Я зробила дуже велику дурницю, подарувала частину домоволодіння своєму братові Чуприні Анатолію Івановичу. Чуприні А.І. було видано свідоцтво на право власності від 06.03.2000р. виконавчим комітетом Індустріальної районної ради, згідно рішення виконкому Індустріальної районної ради народних депутатів №140.1 від 11.03.1988 на 29/100ч. домоволодіння. А мені було видано свідоцтво про право власності від 23.05.1988 Індустріальним відділом комунального господарства, згідно рішення виконкому Індустріальної районної ради народних депутатів № 140.1 від 11.03.1988 на 71/100ч. домоволодіння. Про що мені вже довелося пожалкувати, так як я завжди думала що за добро платять добром, але вийшло зовсім інше, за своє добро я отримала і продовжую отримувати тільки зло…
Тоді ми з братом, Чуприною А.І., розділили домоволодіння і поставили паркан №2 та №15.
В технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок чітко було зареєстровано за мною Приходько З.І. 71/100 ч. домоволодіння, а за Чуприною А.І. 29/100ч. домоволодіння і між ними знаходиться паркан під номерами 2 та 15, а господарчою побудовою літ. Е (гаражем) він користувався з вулиці Ванцетті. Ніяких сварок за межі тоді у нас не було.
У 2003році Чуприна А.І. помінявся зі своїм сином Чуприною Я.А. домоволодінням за договором міни ВАО №404502 р. 761 від 04.09.2003р. посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Жуковою Ю.В. За якою Чуприні Ярославу Анатолійовичу відходить 29/100 ч. домоволодіння буд.44 по вул. Ванцетті, м. Дніпропетровськ. В технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий чітко зазначено, Чуприні Я.А. належить 29/100 частини домоволодіння. Та на плані були чітко зазначені огорожі №2 та №15, стіна між сараями (літ. В. та літ. Ж) під навісом (літ.Л).
Чуприна Я.А. добре знав, що є в його володінні, а що було на той час у моєму володінні, і ніяких претензій на той час в нього не було.
У 2005році до мене звернувся Чуприна Я.А., щоб я дозволила йому добудувати невеличку прибудову, щоб провести природний газ, він заклав фундамент розміром приблизно 2 на 2,5 м.кв. (це видно з тех. плану БТІ). Так як ця прибудова мої права не порушувала я підписала цю згоду. Так він звернувся до Індустріальної ради і попросив дозволу на прибудову. В Індустріальній районній раді м. Дніпропетровська дали дозвіл на прибудову, але так як вже було закладено фундамент в дозволі не було вказано розміри прибудови.
У 2006 році я, Приходько З.І., подарувала своїй дочці Коляді (Приходько) Тетяні Олександрівні за договором дарування від 05.06.2006р. ВСХ № 253627 посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л. свої 71/100ч. домоволодіння.
Чуприна Я.А., скористувавшись тим, що не вказані розміри прибудови і змінилася співвласниця, замість прибудови 2 на 2,5 м. кв., він у 2008 році знищив частину належного мої дочці Коляді Т.О. паркану №2 та прибудував прибудову 5,15 на 4,20 м.кв.. (це видно з тех. паспорту БТІ). В прибудові облаштоване вікно з порушенням нормативів щодо інших споруд, яке виходить до нас у двір. Чим порушив права моєї дочки, Коляди Т.О., на зауваження не реагував, так як він син мого брата Чуприни А.І. і ми хотіли залагодити все мирними засобами тому до міліції на той час не зверталися (про що пожалкували що зразу не зверталися до міліції). Чуприна Я.А. пообіцяв, що він полагодить паркан і все буде добре, але обіцянку так і не виконав.
Моя дочка, Коляда (Приходько) Т.О., дозвіл на прибудову не давала і на зміну часток не погоджувалась.
У липні 2009року Чуприна Я.А. та третя особа Чуприна Марина Сергіївна звернулися до Індустріального районного суду м. Дніпропетровськ, про визначення права власності на 16/100 частини домоволодіння і збільшення часток у спів власності з 29/100 на 45/100 права власності. Моя дочка Коляда Т.О. (до шлюбу Приходько) вимоги позову не визнала та подала зустрічну позовну заяву в якій вона посилається що вона згідно договору дарування від 05.06.2006р. є власницею 71/100 частини домоволодіння розташованого на земельній ділянці площею 388,00кв. м. (у фактичному користування) за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Ванцетті, буд. 44.
Розглянувши цивільну справу Чуприни Я.А. та третьої особи Чуприни М.С. до Коляди (Приходько) Т.О. та згідно висновку додаткової будівельно-технічної експертизи №2486/2487-09 складеного Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз та висновку додаткової судових будівельно-технічних експертиз №1144-11. Індустріальний районний суд виніс рішення від 11.05.2012 року, де відмовив у задоволенні позову Чуприні Я.А. та задовольнив зустріну позовну заяву Коляди Т.О.
Чуприні Я.А. рішення Індустріального районного суду не задовольнило і він подав апеляційну скаргу. У апеляційному суді Дніпропетровської області було розглянуто справу за позовом Чуприни Я.А. та третьої особи Чуприни М.С. до Коляди Т.О. В апеляційному суді Дніпропетровської області запросили довідку кому була виділена земельна ділянка. На підставі щодо я, Приходько З.І., мати та довірена особа Коляди Т.О. звернулася до державного архіву м. Дніпропетровська, де отримала відповідь, що архівні дані не збереглися у зв’язку з Великою Вітчизняною війною, хоча при переригистрації земельних ділянок у 1958році, що ця земельна ділянка зареєстрована за Кузнецовою Донною Федорівною. Так вона перейшла до мене Приходько З.І. у спадщину разом з будинком. На що є довідка, але на той час цієї довідки не було. Тому апеляційний суд Дніпропетровської області задовільним позов Чуприни Я.А. частково, а саме у частині рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11.05.2012р. в частині задоволення зустрічного позову Коляди Т.О. відмовити. В решті рішення суду залишив без змін, тобто у збільшенні часток у домоволодінні Чуприни Я.А. з 29/100 до 45/100 відмовив.
Конституційний суд України залишив рішення без зміни. Таким чином частки домоволодіння не змінювалися Чуприні Я.А. є у власності 29/100 частки домоволодіння, а моїй дочці Коляді Т.О. є у власності 71/100 частки домоволодіння.
За весь час розгляду справи в суді, а також після закінчення розгляду справи Чуприна Я.А. та Чуприна М.С. постійно погрожують мені та моїй родині розправою, вчиняють свари та травлять нам тварин, знищують наші рослини, без нашого дозволу, через паркан проникають в наш двір та ходять по нашій території.
Чуприна М.С. та Чуприна Я.А. постійно обзивають, ображають мене та членів моєї сім'ї нецензурними словами. Чуприна Я.А. неодноразово погрожував мені, що він мене вб’є, проломе мені череп, казав: «Ти одного дня не дійдеш до дому», що він нас «згноїть» та т. ін. Всі ці дії він чинить для того, щоб моя дочка залишила йому ще й свою частину домоволодіння або продала йому за копійки. У зв’язку з цим ми неодноразово зверталися до правоохоронних органів Індустріального РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській обл. та дільничного інспектора із письмовими та усними заявами (02.09.2011р., 26.03.2013р., 04.06.2013р, та ін..), а також до прокуратури Індустріального району м. Дніпропетровська.
22 червня 2013року Чуприна Я.А. та Чуприна М.С. увірвалися до нас у двір та побили мене, мого чоловіка Приходько О.М., який є пенсіонером і переніс два інфаркти і є дуже хворою людиною, а також мою доньку Коляду Т.О. В результаті побиття ми вимушені були викликати швидку допомогу та міліцію.
При цьому Чуприна Я.А. казав, що він нас повбиває, і ніхто, ніяка міліція йому нічого не зробе. Коли мій чоловік Приходько О.М. сказав йому: «Ясику, що ти робиш ти подумав головою?». Чуприна Я.А. на це відповів: « что ты белькочешь на непонятном языке, разговаривай на русском». Мій чоловік українець і завжди розмовляє на українській мові, так що за те що розмовляєш українською мовою можна заходити у двір та бити?
Все це відбувалося на очах малолітньої дитини 2010 року народження, мого онука, в результаті чого дитина зазнала нервового стресу.
В результаті побиття нам були спричинені легкі тілесні ушкодження, що підтверджено висновками судово-медичного експерта.
Ми одразу викликали міліцію, зверталися до дільничного інспектора, але всі ці дії не дають ніяких результатів. Чуприна Я.А. та Чуприна М.А. продовжують мені погрожувати.
Я боюсь за життя та здоров’я своєї родини, оскільки всі ці події свідчать про те, що Чуприна Я.А. дійсно почав свої погрози відтворювати у життя. Життя в будинку для всіх нас стало мукою, але нам ніде іти, ми не маємо іншого житла. Мій чоловік Приходько О.М. ще одного такого нападу не витримає, оскільки в нього хворе серце і ми після побиття 22.06.2013року неодноразово зверталися за медичною допомогою. А мій чоловік Приходько О.М. внаслідок побиття та стресу був госпіталізований до лікарні ім.. Мечникова на два тижні.
Після побиття моя дочка Коляда Т.О. за власний рахунок відремонтувала (реконструювала) паркан, так як у технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий є огорожа №2 яка є власністю Коляди Т.О. (яку зруйнував Чуприна Я.А.), а також огорожу №15 , так як Чуприна Я.А. зрізав болгаркою стовпчик до якої кріпилася огорожа, та без дозволу зробив собі фіртку. Якщо Чуприні Я.А. требо буде обслуговувати стіни свого будинку, він може підходити до нас і з нашого дозволу проходити через хвіртку з вулиці до стін свого будинку. І не робити ні якої шкоди, яку вони робили до цього. Огорожа зроблена висотою 2м., що не суперечить законодавству та у присутності Чуприни Я.А., про що свідчить відео як доказ, огорожу 15 висотою у 1 м.
Одного разу у неділю, це було 04.08.2013, я зі своєю донькою Колядою Т.О. та малим онуком 2010г.н. повернулись із церкви. Онук пішов на гойдалку кататись і ми під гойдалкою побачили велике товсте скло (20 см). Котре було вкопане гострим кінцем вверх (хоча на передодні мій чоловік там прибирав і ніякого скла не було). Про це я розповіла другій сусідці Ткаченко В., її онук теж часто буває в нас у дворі, то Вона почала обдивлятися гойдалку і побачила, що з однієї сторони гойдалка була розкручена, гойдалка держалась ледь-ледь. Аж Вона (Ткаченко В.) сама злякалася, що могло бути якби дитина сіла на гойдалку. Гойдалка могла відірватися і дитина впала би на це скло.
На другий день, 05.08.2013, нас у дворі пограбували. Було вкрадено із нашого сараю увесь електроінструмент, а саме це електродриль, болгарка, набір інструментів для меблів (так як мій зять Коляда Ю.І. працює збиральником меблів) цей інструмент був захований у глибині у кульках, його не знаючи зразу не знайдеш (я і сама не зразу могла його знайти), а зверху були дві великі алюмінієві миски їх не зачепили, також зі двору було вкрадено тиски, та з багажнику машини насос та ін.. Я викликала міліцію, якій повідомила кого я підозрюю, але вони не стали їх перевіряти, так як для цього треба дозвіл. Після цього, за рекомендацією працівників слідчого відділу, ми змушень були встановити камери відеоспостереження за своїм двором.
Ми камери не приховували і щоб можна було доказати, що Вони лазять до нас у двір. При цьому вивісили табличку про проведення відео спостереження у дворі. Після цього у вечерні години Чуприна М.С. обварила окропом 4 місячне щеня. В бідної собаці вся шия облізла вмісті с хутром.
С другої сторони двору Чуприна Я.А. тренувався у стрільбі зі зброї по паркану і болгаркою перерізав кріплення (за те що відремонтувала паркан). Паркан я реконструювала за свої кошти, він обійшовся мені 1785,00грн (одна тисяча сімсот вісімдесят п’ять грн. 00 коп.). При реконструкції паркану Чуприна Я.А. був присутній і не заперечував. Паркан до стін не доторкується. Потім Він ще стріляв по собаці травмував її в лопатку (собаку нім. овчарку нам довелося віддати іншим людям, так як Він її може вбити). До цього вже одну собаку породи чорний тер’єр нам отруїли (її до цього не один раз труїли, але нам вдавалося її врятував, а останнього разу в неї вже не витримала печінка), але ми не могли тоді подумати що це все робили вони.
05 листопада 2013р. Чуприна Я.А. та Чуприна М.С. подав до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська позовну заяву про усунення перешкод у користуванні майном, визначення дій неправомірними, визначення порядку користування земельної ділянкою. Яку суддя Шклярук Д.С. задовольнив, не вислухавши та не врахувавши наші наведені доводи та докази.
1. Ніяких перешкод ми не чинили, у нас була вимога щоб для обслуговування стін домоволодіння Чуприна Я.А. приходив тільки у денний час та коли ми знаходилися у дома, з нашого дозволу через нашу хвіртку з вулиці, щоб при цьому бачили сусіди, а не через паркан та так щоб ніхто не бачив. Так як вже вказувалося раніше коли 22.06.2013 вони зайшли через пошкоджений паркан №2 (там їх не видно сусідам, як вони заходять до нашого подвір’я до нашого ганку, відповідно немає свідків) та вчинили бійку.
2. В технічному паспортні на садибні (індивідуальні) житлові будинки, споруди (паркан) зареєстровані під номерами 2 та 15, задовго до набуття право власності Чуприною Я.А. та ходять в оцінювальний кошторис мого домоволодіння.
3. Відео-спостереження за вхідними дверима не відбувається та не є можливим тому, що камера зовнішнього відео-спостереження знаходиться на опорі навісу літ. Н, яка знаходиться на нашому ганку, спрямована на наше подвір’я, та із-за того що паркан висотою 2м. та ще й росте дерево вбачати ганок та двері його житлового будинку стає просто не можливим. (копію виду с камер зовнішнього відео-спостереження додаємо).
4. За технічним паспортом встановлені камери на навісі літ. Н. та спрямовані на спостереження тільки нашого подвір’я, а навіс літ .Л- це навіс між сараєм літ. Ж та сараєм літ. В і не зрозуміло про яку саме камеру йдеться, так як на навісі літ. Л. ніякої камери не має.
5. Як вже вказувалося раніше порядок користування земельною ділянкою був визначений ще у 1985році, коли і були встановлені паркани (огорожі) №2 та №15.
Так як дана земельна ділянка не приватизована, тобто є у власності держави, та надана на умовах оренди державою при набутті право власності на житловий будинок. Орендну плату (податок) за користування присадибною ділянкою в розмірі 275,0кв.м., тобто 71/100 від загальної площі 388,0 кв.м. ділянки, сплачує кожен рік моя дочка КолядаТ.О.
6. Стіна між сараями літ. В та літ. Ж присутня у технічному паспорті, входить до кошторису домоволодіння яке входить у власність Коляди Т.О., до цього у моїй було власності.
Як Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Шклярука Д.С., та при секретарі Куріній О.Ю. розглянувши справу міг винести рішення яке повністю порушує права моєї доньки Коляди Т.О. та моєї родини.
Чому головуючий суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська, колегія суддів Апеляційного суду та Касаційний суд не звернули увагу на те, що паркани поділяли подвір’я ще з 1985р. на вказує і уся технічна документація, що були зламані Чуприной Я.А. у 2008р, на те що ми я моя дочка не побудували самочинно новий паркан, а тільки реконструювали старий.
Порядок користування житловими будинками та частинами домоволодіння, з розділенням їх парканами №№2,15 встановлений навіть задовго до набуття моєю донькою Колядою Т.О. та Чуприною Я.А. права власності на домоволодіння, що підтверджується Технічними паспортами на домоволодіння починаючи з 1987 року.
Технічними паспортами станом на 2003, 2006 та 2008 рік, які складені вже на час набуття права власності на 29/100 частин домоволодіння Чуприною, а саме Додатком 2.1 «План земельної ділянки садибного (індивідуального) житлового будинку» підтверджується, що в домоволодінні по вулиці Ванцетті буд.44 розміщені споруди №№2,15, а також стіна під навісом літ.Л, яка з’єднує сараї літ. В та літ.Ж.
Право власності на споруди №№2,15, навіс літ.Л зі стіною з боку домоволодіння по провулку Новомоскоський, 1 є зареєстрованим, що підтверджується Договором міни від 04.09.2003 року та Договором дарування від 05.06.2006 року та технічною документацією.
Паркан (споруда №2), навіс літ.Л зі стіною під ним, належать моїй доньки на праві власності з 05.06.2006 року, яке зареєстроване у встановленому порядку, та позбавлення її цього майна є порушенням її конституційних прав.
Крім того між нами співвласниками постійно трапляються сварки та паркани є необхідною мірою для співіснування. До матеріалів справи надано докази неодноразового звернення нашої сім’ї до органів міліції, в тому числі і у зв’язку з постійними образами з боку позивачів, сварками, а також із побиттям Чуприною Я.А. на порозі нашого будинку мого чоловіка Приходько О.М., мене та моєї доньки 22.06.2013 року. Докази звернення до органів міліції надані до матеріалів справи, висновки судово-медичної експертизи додані. Мій чоловік переніс інфаркт міокарда, в нього хворе серце, після цього його довелося госпіталізувати до лікарні ім. Мечникова, я, Приходько З.І., також є людиною похилого віку, та страдаю гіпертонічною хворобою. Ми не витримають постійного перебування Чуприни у нас на подвір’ї!
Не зрозуміло на яких підставах суд змінив розмір часток співвласників, якщо по-перше цього навіть у заяві позивача і не вимагалося. А по-друге вже раніше Чуприні судом було відмовлено у змінні часток домоволодіння. Чому суд проігнорував ВСІ докази, які ми надали до матеріалів справи та не дав їм жодної оцінки, в тому числі, що Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська у справі №0417/2-24/2012 від 11 травня 2012 року, яке набуло чинності в частині згідно рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 17.01.2013 року (провадження №22-ц/774/35/2012, справа №22ц-/490/6555/12(77), що мають значення у справі, було встановлено факт що за висновками судової будівельно-технічної експертизи №2486/2487-09, складеного Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз 09.06.2010 року здійснення прибудови з порушенням будівельних норм та правил і в задоволенні позову Чуприни Я.А. про визнання права власності на добудову було відмовлено.
Таким чином, посилання Чуприни Я.А. на те, що йому належить 45/100 частин домоволодіння та вимоги про усунення перешкод в користуванні частиною домоволодіння, яка не знаходиться в його власності, є необгрунтованим.
Суд безпідставно зобов'язав мене не здійснювати відео-спостереження за вхідними дверима будинку Чуприни Ярослава Анатолійовича на території домоволодіння №44 по вулиці Ванцетті в місті Дніпропетровську, зобов'язавши мене не спрямовувати об'єктив встановленої на металевій опорі навісу літ. Л відеокамери зовнішнього відео-спостереження на вхідні двері будинку Чуприни Ярослава Анатолійовича, приміщення літ. А'-1, літ. А-1 ж, літ. А''-1.
Законодавством України не заборонено здійснення відкритого спостереження на вулиці, в тому числі у дворі власного будинку.
Встановлені на моєму подвір’ї камери є стаціонарними - без системи руху та встановлені таким чином, щоб оглядати виключно моє подвір’я.
Подвір’я Чуприни на камерах відео-спостереження не фіксується. Будь-яких належних доказів того, що камери фіксують вхідні двері Чуприни, позивачами суду не надано.
Необхідність встановлення відеокамер була викликана тим, що Чуприна Я.А. неодноразово без нашого дозволу вдирався до частини домоволодіння, яке знаходиться в нашому користуванні, безпідставно вчиняв бійки, погрожував нам, нищив квіти, пошкоджував належне нам майно, у зв’язку з чим ми неодноразово зверталися до органів міліції за захистам порушених прав. Крім того, на нашому подвір’ї невстановленою слідством особою було вчинено крадіжку належного нашій родині майна.
Саме за порадою дільничного інспектора міліції нами було встановлено відкриті (не приховані) камери відео-спостереження з позначенням на дверях будинку відповідного попередження про проведення відео-спостереження.
Отже встановлення відеокамер є засобом захисту нашого права власності, способом захисту від втручання в життя моєї родини з боку сторонніх осіб та охорони належного нам майна.
Суд зобов'язав мою доньку Коляду Т.О. не здійснювати відео-спостереження за вхідними дверима будинку Чуприни Я. А., зобов'язавши її не спрямовувати об'єктив встановленої на металевій опорі навісу літ. Л відеокамери зовнішнього відео-спостереження на вхідні двері будинку Чуприни Я. А., приміщення літ. А'-1, літ. А-1 ж, літ. А''-1. Однак такі вимоги навіть не були заявлені позивачами!
Крім того, судом не враховано, що частина стіни між будинком літ.А-1ж є спільною з сараєм З, який знаходиться у власності моїй дочки. Так було завжди і як ми можемо надати доступ Чуприні до цих стін? Розваливши власне майно?
Крім того, суддя Шклярук Д.С. необґрунтовано відмовив в задоволення клопотання про дослідження записів з камер відео спостереження, з яких вбачається, що по-перше: встановлені відеокамери не фіксують двері в будинку Чуприни, по-друге: Чуприна Я.А. перелазить через паркан на моє подвір’я, ходе по ньому та шкодить рослини, тощо.
І це при тому, що клопотання про дослідження відеозапису було задоволено судом, але перегляд його суд відклав у зв’язку з відсутністю технічної можливості із зазначенням, що перегляне в іншому засіданні. Але в іншому засіданні (17.12.2014 року) переглядати відеозапис вже відмовився, а виніс вже готове рішення!
Також суд не надав мені Приходько З.І., як довіреній особі та представнику КолядиТ.О., можливості пояснити суду чому треба Чуприні відмовити в позивній заяві, а Він просто прийняв рішення, яке повністю порушує мої права та права моєї родини як громадян України.
26 грудня 2014року я подала заяву до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська, про надання технічного запису судових засідань суду за позовом Чуприни Я.А. та Чуприни М.С. до моєї дочки Коляди Т.О., за що заплатила судовий збір у розмірі 15,00 грн. (п’ятнадцять грн. 00 коп.). Секретар прийняла заяву та сказала мені, що передасть її до секретаря суді Шлярука Д.С. та сказала звертатися за телефоном після Нового року.
09 січня 2015р я зателефонувала до секретаря Індустріального суду м. Дніпропетровська, щоб дізнатися чи готовий технічний запис судових засідань, на що вона запитала про сплату судового збору і сказала щоб я зателефонувала у понеділок 12.01.2015р. Коли я зателефонувала у понеділок 12.01.2015р мене спитали які саме засідання переписувати, я відповіла що записувати всі засідання суду, тоді вона сказала що зателефонуйте у п’ятницю 16.01.2015р. Коли я зателефонувала у п’ятницю 16.01.2015 мені відповіли що ще не готові а зателефонуйте у понеділок 19.01.2015р.
В понеділок 19.01.2015р я тільки спитала мені відповіли що неготове телефонуйте знов у п’ятницю.
20 січня 2015року я вже не стала телефонувати, а пішла до суду і написала повторну заяву на видачу технічного запису судових засідань, у канцелярії секретар заяву не прийняла, а сказала щоб я зателефонувала по внутрішній лінії секретарю суді Шклірука Д.С. номером 109. Зателефонувавши секретар Шклярука Д.С., що я їй не надала диск на який треба записувати засідання суду і вона цього зробити не може та діло десь знаходиться в апеляційному суді. Вона мені відмовила у наданні технічного запису судових засідань. Повторну заяву, так як мені відмовили у її прийнятті, я вже направила до Індустріального районного суду м. Дніпропетровськ через почтове відділення.
Апеляційний суд змінив рішення головуючого суду Шклярука Д.С. Індустріального суду м. Дніпропетровськ, в частині знести паркан на зробити у паркані фіртки за рахунок моєї доньки (але не прийняв до уваги, що це не побудований новий паркан, а тільки реконструйований старий). В резолюційній частині апеляційний суд відмовив Чуприні у знесенні стіни під навісом літ.Л, а у самому рішенні цього нема. Ми подали заяву на виправлення помилки, на даний термін виправлене рішення так і не отримали. Також виходячи зі всього хоч позов був про визначення порядку користування земельною ділянкою, були безпідставно змінено розміри ідеальних часток домоволодіння.
Я не знаю, що мені робити, бо виходить за рішення суду, мою доньку позбавили усіх прав, бо їм надали у вільний доступ усю ділянку. Бо коли прийшов судовий виконавець, ми повинні не тільки зробити хвіртки, надати доступ до обслуговування, а ще прибрати з нашого двору собаку (вольєр, собачу пудку соки та ін.) хоча у рішенні цього не сказано, що ми маємо демонтувати вольєр , щоб він міг в любу годину вільно ходити по дворі. Я навіть не маю право на захист.
На даний термін ми вимушені продавати свій будинок та шукати новий.
Я звертаюся до Вас і прошу допомогти мені в захисті моїх прав і прав моєї родини.
Родина наша малозабезпечена.
Чоловік мій Приходько О.М. тяжко хворий, він вже переніс два інфанта міокарда, в нього хронічний бронхіт з осмотичним компонентом, вся його пенсія їде на ліки, так як ліки та інгалятори дуже дорогі, а приймає він їх кожного дня і вся його пенсія 1400,00грн уходе на ліки. Після з ознайомленням з рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17.12.2014року винесеного головуючим суду Шкляруком Д.С. та нервового потрясіння у нього стався ще один серцевий напад (інфаркт). 04 січня 2015р мій чоловік Приходько О.М. був доставлен машиною швидкої допомоги до лікарні швидкої допомоги у тяжкому стані до реанімаційного відділення в якому знаходився по 07.01.2015р., потім його перевели для подальшого лікування до кардіологічного відділення.
У мене Приходько З.І. гіпертонічна хвороба, стенокардія серця та остеохондроз хребта, теж постійно приймаю ліки. Моєї пенсії навіть не хватає на ліки мені допомагає донька.
Доньці, Коляді Т.О., з своєї заробітної плати на руки без податків 3500,00грн, їй треба заплатити комунальні платежі (електроенергія, природний газ, водопостачання та ін..)- 1100,00грн, а також в неї є малолітня дитина 2010 року народження, яку теж треба забезпечити, заплатити за дитячий садок (харчування, фонди, та різні культурні заходи дитячого садка та ін..), також вона оплачує за підготовку дитини до школи та спортивні секції. Також сплата погашень кредитів йде теж з її рахунку.
Дуже прошу допоможіть нам у захисті наших прав. Ми не знаємо куди ще можна звернутися, щоб була поновлена справедливість.